Перші сторінки книги. Частини першого її розділу. Читаю просто неба Lappi посеред Pääsiäinen - Великодня тутешнього календаря. Відлига на порі, от щиро й чутно крапле та й інше всяке з обширів тутешніх також до "мікрохвона" невідпорно потрапля й оце буде ляга на вуха майбуття, та то таке, я застановлююсь на тім, що раз вже так було то так нехай і буде на потОму, "звиняйте":), як казали у невід'ємній од глибинного мого єства безмірній, рідній, вічній, неозорій Ічні, задаленій у просторі та часі не вім наскільки...
P.S. Мовні забави Баркового штибу передпису також даруйте...
